18 листопада  відзначається Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.

Що потрібно робити батькам, щоб убезпечити її від можливого насильства.

1. Розмовляти з дитиною.

Розмовляючи з дитиною, дорослі переважно знають, що відбувається в її житті – знають її друзів, знають про всі події шкільного життя, знають про радощі та сум.  

Намагайтесь розмовляти з дитиною при будь-якій нагоді: розпитуйте, нехай вона розмовляє багато, ваші запитання мають бути такими, щоб дитина могла дати вам розгорнуту відповідь. Так, сучасний темп життя вносить свої корективи, батьки багато працюють, але все ж таки треба приділяти час спілкуванню, наприклад створити сімейний чат.

Постійні розмови дозволять відразу виявляти щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною.

2. Довіряйте дитині.

Дитина повинна знати і відчувати довіру дорослих до себе, і в свою чергу має відчувати, що може довіряти вам. Щоб побудувати такі стосунки треба демонструвати довіру не тільки на словах, а і власним прикладом – вміти берегти таємницю (якби не хотілось обговорити це з кимось, виключення – якщо мова йде про життя, безпеку й здоров’я дитини). Не треба влаштовувати скандали за будь-якої дрібниці.

3. Будьте чесними.

Розповідайте про складні ситуації, які можуть трапитись з дітьми без жодних прикрас. Дитина має вміти розрізняти стандарту ситуацію від критичної, знати, що з нею дійсно трапилась проблема – іноді діти не розуміють, що щось відбувається неправильно. Особливо це стосується проблем насильства над дітьми, не треба відгороджувати дитину від проблем насильства над дітьми, які є у світі. Проблеми насильства існують і в Україні, воно може трапитись де завгодно – в школі, на вулиці, у соціальній мережі. А головне, що кривдником може бути не тільки незнайомець, а й цілком близька до неї людина. Зазвичай такі люди входять в довіру, готуючи ґрунт для своїх злочинних дій.

Дитина має вчасно виявляти та не боятись розповідати про проблеми дорослим.

4. Кордони тіла.

З дитиною треба говорити про сексуальне насильство. З дітьми молодшого віку треба обговорювати кордони їх тіла: жоден не має права торкатися в тих місцях, що закриті нижньою білизною. В свою чергу вони також не можуть торкатися інших в цих місцях. З дітьми середнього та старшого віку проблему обговорюють прямо, розбираючи приклади, на жаль таких історій в ЗМІ буває багато.

5. Шантаж.

Дітям треба розповідати про те, що їх можуть шантажувати. Вона має знати, що якщо її ображають і погрожують, щоб нікому не розказувала – треба негайно розповісти батькам, вчителям, будь-якому дорослому,  якому довіряє дитина. Вона має знати, що дорослий допоможе припинити шантаж. Його не може подолати замовчувати, адже проблема буде зростати як сніжний ком.

6. Насильство через екран.

На жаль, діти не можуть чистити свій контент в мережі Інтернет, як наслідок є ризик стати жертвою насильства через екран. Щоб цього уникнути – проводьте час в Інтернеті разом: переглядайте розважальний контент, завантажуйте ігри, купуйте щось разом. Навіть невеликий проміжок часу проведений разом дозволить вам розповісти про злочинців, які здатні видавати себе за порядну людину. Подивіться відео як навчитись фільтрувати свій контент.

7. Будь-яка проблема має рішення.

Треба як можна частіше говорити дитині, що вихід є з будь-якої ситуації – за ніччю завжди настає ранок. Якщо проблема сталась – її приймають, повідомляють дорослим і знаходять вихід. Дитина має знати чітко цей алгоритм дій.

 

 

 

#16днівпротинасилля 

     3-го грудня відзначається Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями. В 1982 році Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени проводити заходи, які будуть спрямовані на інтеграцію людей з особливими потребами у життя суспільства.

     16 грудня 2009 року Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію ООН про права людей з обмеженими фізичними можливостями.

 

 

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗКОШТОВНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПИТАНЬ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА КОНСУЛЬТУВАННЯ МІГРАНТІВ

527 та 0 800 505 501 – номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, спеціалісти якої надають консультації іноземцям, які перебувають в Україні та українцям, які планують поїхати за кордон, або повернулися в Україну з-за кордону.

Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно!

527.org.ua – електронні консультації
527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні
0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні
Графік роботи гарячої лінії: пн-нд з 08:00 до 20:00*

Для громадян, які перебувають на території Республіки Польща! Щоб отримати консультацію – телефонуйте 0048 22 490 20 44

Лінія працює з 2006 року на базі громадської організації ТМЖК «Відродження нації» за підтримки Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні.

* Будь ласка, зверніть увагу, що сигнал “не відповідають” означає, що всі оператори зайняті. Якщо Ви отримуєте такий сигнал під час дзвінка, будь ласка, перенаберіть номер.

 

 

 

 

 

Як розрізнити явище булінгу і НЕ булінгу

Булінг.

1. Фізичне насильство (підніжки, штовхання, бійки, ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень).
2. Психологічне (поширення образливих чуток, ігнорування, ізоляція, образливі жарти, погрози).
3. Економічне (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей).
4. Сексуальне (прізвиська та образи сексуального характеру, погрози).
5. Кібербулінг (цькування за допомогою мобільних телефонів або в інтернеті).

НЕ Булінг

1. Фізичні ушкодження, спричинені випадково (під час змагань, гри тощо).
2. Необразливі жарти, емоційна спроба вирішити конфлікт, гучні суперечки.
3. Випадкове псування речей.
4. Залицяння (знаки уваги, прийнятні стосунки).
5. Суперечки, словесні перепалки, поодинокі образливі коментарі в соціальних мережах.

Булінг має систематичний характер та спрямований на приниження жертви.

 

 

Чим відрізняється конфлікт від булінгу?

Конфлікт

1. Одноразовий, неповторюваний акт.
2. Незгода, розбіжність думок.
3. Рівність сил. Здатність кожної сторони впливати на процес конфлікту.

Булінг.

1. Тривалі, повторювані дії.
2. Агресивна поведінка з метою завдати шкоду та принизити.
3. Нерівність сил. Різниця у фізичному стані, рівні соціально-психологічної адаптованості, стані здоров’я.

Не кожен конфлікт є булінгом.

Ситуація, коли одна дитина штовхнула іншу без наміру завдати шкоду – не є булінгом.

Ситуація, коли дитина навмисно фотографує однокласників в роздягальнях та шантажує або поширює ці фото з метою приниження – є булінгом.

 

Пам’ятка для батьків майбутніх першокласників.

Дитина, яка починає навчання в школі, необхідна моральна і емоційна підтримка. Її треба не просто хвалити (і поменше лаяти, а краще взагалі не лаяти), а хвалити саме тоді, коли вона щось робить. Але:

1. Ні в якому разі не порівнюйте її результати з досягненнями інших, більш успішних учнів. Краще взагалі ніколи не порівнювати дитину з іншими.

2. Порівнюйте дитину тільки з нею самою і хваліть тільки за одне: поліпшення її власних результатів. Якщо у вчорашньому завданні вона зробила три помилки, а в сьогоднішньому дві, це потрібно відзначити як реальний успіх, який повинен бути оцінений щиро і без іронії батьків.

3. Знайдіть таку діяльність, в якій дитина може реалізувати себе, якщо у неї не виходить із навчанням. При цьому дуже важливо підкреслити, що раз вона навчилася робити щось добре, то поступово навчиться всьому іншому.

4. Знизьте цінність шкільної похвали, тобто покажіть дитині, що її люблять не за гарне навчання, а люблять, цінують, приймають взагалі як власне дитя, безумовно, не за щось, а всупереч всьому.

5. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю, а не відкупляйтеся такого роду заохоченнями, як покупка нової іграшки або солодощів.

Для того, щоб першокласник не перенапружувався, необхідно створити сприятливі умови:

1. Не займатися з дитиною після 19:00.

2. Не згадуйте денні невдачі.

3. Не лайте за незібраний портфель, а спокійно запропонуйте зібрати його разом.

4. Підіть з дитиною на прогулянку.

5. Спокійний, глибокий сон не менше 8-10годин дозволяє відновити сили, працездатність.

6. Не перевантажуйте нервову систему дитини на ніч. Для цього переглядайте перед сном по телебаченню тільки спокійні програми. А ще краще почитати книжку.

7. Не забувайте на ніч поцілувати дитину, погладити її. Ласка – це не дрібниця, а спосіб підтримати дитину.

У нагоді стануть ще такі поради:

Піднімайте дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити Вашу посмішку і почути ваш голос.

Не поспішайте. Уміння розрахувати час – Ваше завдання. Якщо вам це погано вдається, провини дитини в цьому немає.

Не прощайтеся, попереджаючи і направляючи: «Дивися, не пустуй!», «Щоб сьогодні не було зауважень!». Побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів.

Не вживайте фразу: «Чи відмітила тебе вчителька сьогодні?». Зустрічаючи дитину після школи, не обрушуйте на неї тисячі питань, дайте трохи розслабитися, згадайте, як Ви самі відчуваєте себе після робочого дня.

Не розпитуйте, якщо Ви бачите, що дитина засмучена, мовчить. Нехай заспокоїться і розповість все сама.

Не поспішайте влаштовувати прочуханки, вислухавши зауваження вчителя. Намагайтеся, щоб Ваша розмова з учителем проходила без дитини.

Уникайте умов в спілкуванні з дітьми: «Якщо ти зробиш, то…»

Знайдіть протягом дня хоча б півгодини, коли будеш належати тільки дитині.

Вибирайте єдину тактику спілкування з дитиною всіх дорослих в сім’ї. Всі розбіжності з приводу родинного виховання вирішуйте без неї.

Будьте уважні д скарг дитини на головний біль, втому, погане самопочуття. Найчастіше це об’єктивні показники перевтоми.

Найголовніше:

Любіть свою дитину, приймайте її безумовно!!!

 

 

Рекомендовані фрази для спілкування:	Не рекомендовані фрази для спілкування:
- Ти у мене розумний/на, красивий/ва тощо. - Як добре, що у мене є ти. - Ти у мене молодець. - Я тебе дуже люблю. - Як добре ти це зробив, навчи і мене цьому. - Спасибі тобі, я тобі дуже вдячний/на - Якби не ти, я б ніколи з цим не впорався/лась	- Я тисячу разів казав/ла тобі… - Скільки разів треба повторювати… - Про що ти тільки думаєш… - Невже тобі важко запам’ятати, що… - Ти стаєш… - Ти такий же як,….. - Відчепись, ніколи мені… - Чому Олена (Настя, Петя тощо) така, а ти – ні…

 

 

 

Пам’ятка для батьків

«Якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу»

 

 Якщо дитина вам сказала, що вона стала жертвою булінгу, скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

 

• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

 

• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

 

• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

 

• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

 

• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

 

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

 

 

 

 

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.

2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо, коли він - з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до поліції.

6. Не вірте у погрози збоку кривдників.

7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова, – це насильство.

9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

10. Навчіться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність, – є зло, все, що звеличує гідність людини, – добро.

 

 

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.

3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

 

 

Всеукраїнська акція "16 днів проти насилля"

Щороку з 25 листопада по 10 грудня в багатьох країнах світу проходить акція "16 днів проти насилля!". Акція охоплює наступні дати: 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок; 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими; 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством; 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями; 5 грудня – Міжнародний день волонтера; 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі; 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією; 10 грудня – Міжнародний день прав людини. У сучасному світі проблема насильства стосовно жінок та домашнє насильство, попри всі досягнення цивілізації, зберігає свою актуальність. Таке насильство залишається однією з надзвичайно поширених форм порушення прав людини, від якої переважно страждають найбільш уразливі групи осіб (жінки, діти, особи з інвалідністю).

 

527 та 0 800 505 501 – номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, спеціалісти якої надають консультації іноземцям, які перебувають в Україні та українцям, які планують поїхати за кордон, або повернулися в Україну з-за кордону.

Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно!

527.org.ua – електронні консультації
527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні
0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні
Графік роботи гарячої лінії: пн-пт з 10:00 до 21:00, сб з 10:00 до 18:00*

 

 

* Будь ласка, зверніть увагу, що сигнал “не відповідають” означає, що всі оператори зайняті. Якщо Ви отримуєте такий сигнал під час дзвінка, будь ласка, перенаберіть номер.

 

 

 

 

1. Приберіть усе зайве і те, що відволікає вашу увагу від безпосередньої мети – підготовки до іспиту. Заховайте від себе книжки, диски, телепрограму, відключіть телефон. Суворо скажіть собі, що з 17-ої до 19-ої вечора я повинен вивчити стільки-то.

 

2. Почніть вчити з важких, незрозумілих тем, а легкі залишайте під кінець. Якщо складну тему відкладати на потім, вона висітиме, не даючи вам спокою. В результаті якість запам’ятовування тем, які даються складно, різко знижується, якщо не зводиться до нуля. Виникає це тому, що ви намагаєтесь відкласти нерадісний момент.

 

3. Справжня мати навчання – не повторювання, а використання. Не тримайте знання в собі, як в сейфі. Поділіться ними з дзеркалом, улюбленим собакою, батьками, друзями чи однокласниками.                                      

 

4. Запам’ятовувати матеріал треба осмислено, а не механічно. Не зубріть – це довго і дає ускладнення: варто перехвилюватися, забути хоч одне слово, як текст, вивчений таким способом зітреться. Краще двічі прочитаний та переказаний, ніж п’ять разів прочитаний без переказу. Встановіть логічну послідовність. Розбийте матеріал на смислові частини та знайдіть в кожній ключову фразу.

 

5. Чергуйте розумову діяльність з фізичною. Не доводьте себе до повного знесилення й упаду сил пізнанням науки. Не забувайте, що відпочинок теж необхідний. Не заборонена корисна праця на благо сім’ї: помийте підлогу, сходіть до магазину тощо.

 

 

6. Почніть вчити матеріал на «свіжу» голову. А щоб запобігти втомленості, працюйте з ентузіазмом.

 

1.     Уникати конфліктних ситуацій у колі власної родини.

2.     Йти на компроміс із старшими, прислуховуючись до думки людей, які не байдужі.

3.     Намагатися не встрявати у конфлікти батьків.

4.     Не жебракувати!!!

5.     Відганяти думки, що на вулиці життя набагато краще та легше, бо це далеко не так.

6.     Вміти знайти оптимальний вихід з будь-якої ситуації.

7.     Коли вам погано, обов’язково є люди, яким ви не байдужі, які хочуть допомогти.

8.     Навчіться слухати!!!

9.     У разі необхідності користуйтесь телефонами довіри та приватним спілкуванням з шкільним психологом та класним керівником.

10.                      Ви -  завжди дуже потрібні, пам’ятайте це!!!

 

            Пропоную батькам підлітків правила взаємин, які допоможуть їм зберегти любов і повагу своїх дітей:

• У самостійності дитини не варто вбачати загрозу.
• Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.
• Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно? Зробіть так, щоб вона сама захотіла цього.
• Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.
• Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо вже створили, намагайтеся знайти компроміс                                                
•                                          Пам’ятка для батьків підлітків

• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти
• Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою
• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною
• Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе
• Якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним «комплексом провини»
• Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших
• Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою
• Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться довіряти іншим людям
• Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною
• Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути ЩАСЛИВОЮ!

Правила спілкування з агресивними дітьми

• Будьте уважним до потреб і запитів дитини.
• Демонструвати модель неагресивного поводження.
• Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
• Покарання не повинні принижувати дитину.
• Навчати прийнятних способів вираження гніву.
• Давати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після події, що фрустується.
• Навчати розпізнання власного емоційного стану і стану оточуючих.
• Розвивати здатність до емпатії.
• Розширювати поведінковий репертуар дитини.
• Відпрацовувати навички реугування в конфліктних ситуаціях.
• Учити брати відповідальність на себе.

 

Для учнів! Батьків! Вчителів! Перейдіть на сайт і заповніть, будь ласка, анкету nondiscrimination.htm

     Бездоглядні діти – діти, які не мають умов для фізичного та духовного розвитку, тобто які не мають певного матеріального благополуччя в родині, належного виховання, догляду та дбайливого ставлення до себе.

     В ході дослідження вивчено групи підлітків, схильних до бездоглядності:

     Перша група – благополучні підлітки, що живуть безпосередньо в сім’ях, але позбавлені уваги, любові, нагляду близьких їм людей (батьків, вчителів, родичем). Байдужість сім’ї до долі своєї дитини, нехтування її інтересами призводять до розриву відносин підлітка з сім’єю, створюючи тим самим умови для його психічної і моральної деривації. Причин подібних проявів багато: скорочення економічних, освітніх і культурних можливостей. До причин бездоглядності відносяться також педагогічна неспроможність, некомпетентність батьків, що призводить до зайвої поступливості у відносинах з підлітками, або  до невиправданої вимогливості. Серед благополучних підлітків, що відносяться до бездоглядних умовно можна виділити дві підгрупи:

1. обдаровані підлітки, які не отримали визнання в сім’ї і мають потреби в цьому;

2. нормальні підлітки, контроль за поведінкою, проведення часу, навчальною діяльністю, колом спілкування яких здійснюється батьками або зовсім відсутній.

     Друга група – проблемні підлітки. До неї можна віднести підлітків, які байдуже відносяться до навчання, для яких характерні періодичні порушення дисципліни (прогули, бійки тощо), такі негативні риси особистості: грубість, брехливість тощо. Основні причини – порушення у фізичному та психічному здоров’ї; порушення міжособистісних взаємин (непопулярні, ізольовані в класному колективі, конфліктні, безконтрольні); помилки сімейного виховання, відсутність у батьків елементарних психолого – педагогічних знань; конфлікти в сім’ї; помилки педагогів ( позбавлення підлітків індивідуальних стимулів, покарання пов’язані з приниженням особистості тощо).

1. підлітки, які мають будь – які проблеми, що заважають їм і їх оточенню у самореалізації: мають проблеми у взаємовідносинах з батьками, вчителями, однолітками.

2. підлітки, які належать до категорії з особливими потребами: підлітки – інваліди, які мають дефекти від народження (кульгавість, глухота тощо).

     Третя група – педагогічно – запущені підлітки. Це підліток, який не отримав (недостатньо отримав) відповідного його віку розвитку, виховання і навчання з боку батьків або осіб які їх заміщують, інших вихователів. Така занедбаність обумовлена, перш за все відсутністю виховно – освітньої роботи з підлітком, наслідком яких є його соціальна не сформованість особистості, їх окремих сторін як суб’єкта навчально – пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. Їх проявами є недостатній розвиток, невихованість, упущення в розвитку та вихованні, невідвідування школи, низька успішність, і як наслідок відсутність або недолік запасу знань, низька мотивація до навчання, несформовані навички та активність у навчанні.

1. запущені у розвитку;

2. запущені у виховані;

3. запущені в навчанні;

4. комплексна занедбаність.

     Четверта група – підлітки схильні до девіації (правопорушень). Під девіацією розуміється поведінка підлітка, що не відповідає прийнятим у суспільстві нормам і рольовим призначенням. Незалежно від засобу відходу від реальності метою девіації є «втеча» від буденності, самотності, емоційних, міжособистісних, матеріальних проблем, конфліктних ситуацій. Саме таким чином підлітки прагнуть зняти напругу і отримати можливість пережити інтенсивні позитивні емоції. Причинами девіації підлітків є: соціальне неблагополуччя сім’ї (у тому числі і матеріальне), почуття соціальної неповноцінності, несправедливості, втрата позицій в соціально значущій для них групі, наявність в найближчому оточенні осіб, що вживають наркотики і багато іншого.

1. підлітки з девіантною поведінкою;

2. підлітки з делінквентною поведінкою;

3. підлітки з адиктивною  поведінкою.

     Нерідко бездоглядний підліток може поєднувати в собі характеристики декількох груп. Кожна з них має різну вираженість в залежності від особливостей підлітків, від часу бездоглядності, від адаптивності до середовища та інше. В цілому причиною підліткової бездоглядності виступають соціально – педагогічні чинники (ослаблення соціальної ролі сім’ї як вихователя, самоусунення батьків від виховання своїх дітей, помилки шкільного виховання, негативний вплив навколишнього середовища, недостатня розвиненість системи виховної роботи з підлітками та батьками за місцем проживання та інше), що диктує необхідність спільної профілактики.

     Заходи подолання дитячої безпритульності:

¨      Виявлення неблагополучних сімей та захист прав дітей, які виховуються в них.

¨      Виявлення дітей, які залишились без опіки батьків унаслідок смерті родичів, виїзду батьків за кордон тощо.

¨      Створення умов для соціальної та психологічної реабілітації неблагополучних родин з метою подолання кризової ситуації.

¨      Здійснення контролю за відвідуванням дітьми з неблагополучних родин навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл.

¨      Створення умов для професійного спрямування дітей та підготовка їх до самостійного життя.

     Суспільство повинно створити такі умови життя, щоб маленькі бездоглядні громадяни почували себе захищеними та в безпеці.

   1. Торгівля людьми – це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці, це сучасна форма рабства.

2. Як не стати жертвою торгівлі людьми:

*   Уникати спокусливих пропозицій випадкових або знайомих людей про роботу, навчання чи шлюб за кордоном, ні в якому разі не довіряйте нікому свої документи;

*   Як правило пропозиції швидкого, легкого і великого заробітку не відповідають дійсності. Треба мислити реально.

*   Поцікавтеся, чи легальна діяльність фірм, що запрошують вас за кордон і посередників, що співпрацюють з ними на місці (туристичних, шлюбних, з працевлаштування та організації навчання). Знайдіть в інтернеті адресу запрошуючої фірми;

*   Не беріть гроші в борг у сумнівних, малознайомих приватних осіб. Відразу обумовлюйте умови надання та повернення боргу.

3. По допомогу можна звернутися:

Якщо Ви самі або хтось із Ваших близьких став жертвою торгівлі людьми, негайно повідомте родичам, в компетентні органи (консульство України, посольство України), зверніться в поліцію. В основному жертви торгівлі людьми звільняються з кабальського становища в результаті оперативних дій поліції, за допомогою сторонніх або самостійно організувавши і здійснивши втечу.

Телефон «гарячої лінії» протидії торгівлі людьми 0 800 500 225

4. Права дітей, які порушуються внаслідок торгівлі людьми:

1. Право на життя.

2. Право на охорону і безоплатну медичну допомогу.

3.  Право на безпечні умови для життя і здорового розвитку.

4. Право на ім’я і громадянство.

5. Право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

6. Право на висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності.

7. Право на свободу совісті, релігійних переконань.

8. Право на отримання інформації, що відповідає її віку.

9. Право на звернення до будь-яких органів.

10. Право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

11. Право на освіту.

12. Право на майно та житло.

 

 

  Правопорушення і підліток                 

           Правопорушення - це неправомірне (протиправне) суспільно-шкідливе винне діяння (дія чи бездіяльність) особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності.

      Дія — активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони (наприклад, порушення правил полювання).

     Бездіяльність — пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов'язків.

      Злочин — злодіяння, злий вчинок з точки зору тієї чи іншої системи цінностей, людини, групи людей, чи людства в цілому. Людину, яка чинить злочин, називають «злочинець».

    Девіантна поведінка (відхилена поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Причини злочинності

     Причини злочинності можна розділити на три основні категорії:

• Соціологічні – місять у собі обстановку в родині, суспільно-економічний статус, можливість одержати освіту і роботу, прагнення до багатства і задоволень, вживання наркотиків, тиск із боку однолітків, швидкі культурні зміни і конфлікти старої та нової системи цінностей, шкільні проблеми.
• Психологічні – охоплюють взаємини з батьками, характерні риси особистості (такі як рівень самооцінки), глибокі неврози і психопатії.
• Біологічні – містять у собі відставання в розвитку лобових частин головного мозку, хромосомні відхилення і спадкування неврівноваженого темпераменту. До інших органічних причин можна віднеси ненормальний рівень цукру в крові, проблеми зі слухом чи зором, мовою, підвищеної активності щитовидної залози та інші неврологічні проблеми.

        Підліток — юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 12-14 до 15-17 років).

Загальна характеристика підліткового віку

      Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

      В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини.

    В основному різко погіршуються відносини з батьками. Людина в перехідному віці стає занадто агресивною та запальною. Занадто жорстке поводження батьків до підлітка призводить часом до втечі з дому або самогубства. Для нього своє особисте життя важливіше, ніж батьки. Тому батькам не подобається, як діти відмовляються виконувати їхні прохання. Підліток відчуває себе комфортно лише в колі своїх друзів і (або) на самоті.

Але підлітковий період — це період соціалізації і сильного розвитку розуму. Підліткам важливо оцінити себе і своє місце у світі, а не групу підлітків, в яку він входить.

      Підлітки часто бувають схильні до девіантної поведінки, правопорушень. Якщо не звертати на це уваги, то недалеко й до злочину.  Батькам слід бути уважними, терплячими, розуміючими.

Рекомендації батькам

• Батьки, частіше складайте компанію своїм дітям – підлітки хочуть, щоб батьки цікавилися ними, допомагали їм, приділяли їм час, щоб батьки вислуховували і розуміли їх, щоб з батьком можна було спілкуватися.
• Приймайте своїх дітей такими, якими вони є.
• Довіряйте дітям – підлітки хочуть, щоб батьки їм довіряли.
• Ставтеся до підлітків, як до самостійних дорослих людей і не заважайте їм стверджувати свою особистість і незалежність. Краще допоможіть їм в цьому.
• Менше конфліктуйте – високий рівень внутрішньо сімейних конфліктів згубно позначається на згуртованості родини і розвитку підлітка.
• Деякі підлітки відчувають відчуженість від родини, друзів, школи. Вони випадають із загального потоку життя і виражають свої почуття за допомогою зухвалої поведінки, втечі з дому, правопорушень.
• Діти, які відчувають утиски, одержують не тільки фізичні, а й глибокі емоційні травми – від спрямованої проти них злості й люті. Ставтеся до дітей справедливо, без фізичного покарання і лайки.

    Основним заходом щодо запобігання правопорушень неповнолітніх є поліпшення і зміцнення виховної роботи. Допоможіть своїй дитині!

Бажаємо успіхів!

 

 

 

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Марія Монтессорі -  італійський лікар, педагог,  психолог, перша італійка, що стала доктором медицини. Прославилася розробкою педагогічної «методики Монтессорі», яка полягає у вільному розвитку дітей. Батькам пропонуються рекомендації Марії Монтессорі, які, напевно, стануть у пригоді при вихованні діточок. 

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків:

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

                                                        Бажаємо успіхів!

 

 

 

 

МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ

      Спілкування - основа взаємодії людей. Спілкування - це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який завжди народжується потребами сумісної діяльності. Спілкування - це і задоволення, і складна діяльність. А чи можна навчитися спілкуватися ефективно і з задоволенням? Звичайно, можна.

Здатність до спілкування включає в себе:

• бажання вступати в контакт з людьми, які тебе оточують - Я ХОЧУ СПІЛКУВАТИСЯ;
• уміння організувати спілкування (уміння слухати співрозмовника, емоційно співчувати, залагоджувати конфлікти) - Я ВМІЮ СПІЛКУВАТИСЯ;
• знання норм і правил спілкування, яких треба дотримуватись, спілкуючись - Я ЗНАЮ, ЯК СПІЛКУВАТИСЯ.

    Спілкування буває мовне (за допомогою мови) та немовне (за допомогою жестів, міміки). У процесі спілкування важливу роль відіграють емоції, манери, жести партнера. Під час розмови ми часто жестикулюємо, маємо певний вираз обличчя. Що це може означати?

   Наприклад, позитивні жести:

• Розкриття руки долонею вгору - дружелюбність, відвертість, бажання співробітничати.
•    Чухання підборіддя - процес ухвалення рішення.
•    Рука біля щоки - роздуми, нерішучість.
•    Нахилена набік голова - інтерес.
•   Маніпуляції з окулярами (поволі зняти окуляри і протерти скло, навіть якщо цього не вимагається) - пауза для роздуму.
•   Маніпуляції з предметами (прикусити зубами кінчик якого-небудь предмета: дужку окулярів, ручку) - потрібна додаткова інформація.
•     Пощипування перенісся із закритими очима - глибока зосередженість, напружений роздум.
•    Торкання час від часу, легке потирання носа, при цьому совання на стільці, поворот боком - сумнів.
•   Потирання за вухом або перед вухом пальцем, потирання очей - сумніви, обдумування відповіді.
•    При рукотисканні простягання руки долонею вгору - відвертість, бажання досягти угоди.

     Негативні жести:

• Руки схрещенні на грудях - оборонна реакція.
• Погляд убік - підозра і сумнів.
• Поглядає на годинник - поспішає, хотів би закінчити зустріч.
• Потискуючи руку, повертає її так, що вона знаходиться поверх долоні співрозмовника - перевага, самовдоволення.
• Поворіт голови вбік на 45 градусів - ввічлива відмова від спілкування.
• Стиснений кулак - владність, рішучість. Пальці сплетені в замок - закритість для спілкування.
• Підняті брови, злегка піднята голова, сумнів у погляді - набридло говорити.
• Руки в кишенях, великий палець висунутий назовні - зневага.
• Руки розведені в боки, плечі підведені - подив, безсилля.
• Кидання предметів на стіл, різкі жести - демонстрація роздратування, агресивності.

   При спілкуванні варто дотримуватись культури мовлення, не вживати образливих слів, не перебивати співрозмовника. 

Спілкуйтеся з людиною так, як би ви хотіли, щоб з вами спілкувалися!

 

 

 

 

 

Попередження насильства в сім’ї

         

         Вирішуючи проблему насильством, ти опиняєшся перед лицем ще більшої проблеми.

 

                                                                                          Уільям Пол Янг (письменник)

           

Проблема насильства в сім’ї на сьогоднішній день є досить поширеною. У сім'ї закладається основа любові, пошани, моральності, терпимості. Діти, які бачать насильство у своїй сім’ї, і коли самі стають жертвами насильства, часто переносять цю модель поведінки у своє доросле життя – самі починають чинити насильство.  Насильство в родинах стає причиною соціального та психічного нездоров’я дитини.

          Згідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», визначається:

         Насильство в   сім'ї   -   будь-які   умисні  дії  фізичного, сексуального,  психологічного чи економічного  спрямування  одного члена  сім'ї  по  відношенню  до  іншого члена сім'ї,  якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як  людини  та громадянина  і наносять йому моральну шкоду,  шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю (Розділ І, ст.1).

       Найбільш від насильства у сім’ї потерпають діти. Це негативно позначається на розвитку дитини, на її здоров’ї, на якості навчання в школі. 

         Дитина, яка відчула на собі насилля, потрапляє у психотравмуючу ситуацію, яка пов’язана з наявністю сильного страху. Характерним є:

1.      це майже завжди буває раптово;

2.      це пов’язано  з небезпекою життя, яку в цей момент дитина могла переживати вперше;

3.      дитина не може контролювати такі ситуації, бо в неї ще нема певного досвіду.

      Ці три фактори призводять до сильного страху, який викликає стрес.  

                      Існують наступні  форми насильства:

·         фізичне насильство в сім'ї - умисне  нанесення  одним  членом сім'ї  іншому  члену  сім'ї  побоїв,  тілесних ушкоджень,  що може призвести  або  призвело  до   смерті   постраждалого,   порушення фізичного  чи  психічного  здоров'я,  нанесення шкоди його честі і гідності;

·         сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання  одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї,  а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього  члена сім'ї;

·         психологічне насильство  в  сім'ї  - насильство,  пов'язане з дією одного члена сім'ї  на  психіку  іншого  члена  сім'ї  шляхом словесних  образ або погроз,  переслідування,  залякування,  якими навмисно   спричиняється   емоційна   невпевненість,   нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

·         економічне насильство в  сім'ї  -  умисне  позбавлення  одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла,  їжі, одягу та іншого майна чи коштів,  на які постраждалий має передбачене законом право,  що може  призвести  до його смерті,  викликати порушення фізичного чи психічного  здоров’я.

За допомогою можна звернутися:

До адміністрації школи.

Міліція–102.                                                                                 

Швидка медична допомога-103.       

Український фонд «Благополуччя дітей»

тел./факс, Київ:   (044) 537-20-16,

e-mail:   [email protected]

сайт: http://www.ccf.org.ua                                                                      

 адреса:  02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, буд. 1-Б/6, кв. 2.

Національна дитяча «гаряча лінія»

0-800-500-225 (зі стаціонарного телефону) або 772 (з мобільного Київстар та Лайф)

Інформаційні, психологічні та юридичні консультації. Анонімно і конфіденційно.

Національна «гаряча лінія»  з протидії домашньому насильству,торгівлі людьми та гендерній дискримінації (безкоштовно)

0-800-500-335 (зі стаціонарного телефону) або 386 (з мобільного)

 

 

 

  Рекомендації  батькам учнів 1 класу щодо підвищення у дитини мотивації до навчання   

       Розвивайте та підтримуйте у дитини бажання вчитися, узнавати щось нове. Хваліть дитину за успіхи, не акцентуйте увагу й не наказуйте за помилки – їх завжди можна виправити. Пояснюйте дітям навіщо ходити до школи, вчитися. Допомагайте їм виявляти свої здібності і таланти (нехай дитина у вільний час займається улюбленою справою – малюванням, ліпленням, танцями, співом, спортом тощо).

        Дотримуйтесь режиму дня – так дитині легше адаптуватися у школі. Перевіряйте домашнє завдання, якщо дитина щось не зрозуміла – поясніть їй, почитайте чи пограйте разом. Вселяйте в дитину впевненість в успіху, розкажіть, що все вийде, слід лише працювати, помилки бувають у всіх – їх треба виправити і наступного разу все буде краще.

      Якщо дитина тривожна чи агресивна, слід виявити причину цього й усунути її. Розмовляйте з дитиною, розпитайте що її турбує чи чого вона боїться. Не смійтеся, якщо причини тривожності вам здадуться не серйозними – для дитини це важливо. Розберіть разом ситуацію і знайдіть шляхи вирішення.

     Намагайтеся не використовувати на адресу дитини злу критику та сатиру, насмішки та погрози,  особливо прилюдно. Приділяйте більше уваги досягненням. Якщо щось у дитини не виходить – не наказуйте її, допоможіть та навчіть, разом розберіть незрозумілий матеріал, підтримайте дитину.

      Формуйте у дитини навички самообслуговування, відповідальності за свої вчинки. Дитина повинна вміти сама складати портфель, вдягатися, слідкувати за своїми речами. Можна скласти разом з дитиною список того, що слід покласти до портфеля кожного дня (можна використати різнокольорові малюнки). Спочатку разом збирайте портфель, поступово передавайте цей обов’язок дитині.  

      При виконанні будь-якої справи не дозволяйте дитині зупинятися на половині. Необхідно відразу орієнтувати дитину на виконання завдання від початку і до кінця. Цікавтеся шкільним життям дитини. Обговорюйте ввечері діяльність за день – що нового відбулося у житті дитини, що цікавого було в школі, чи не виникло якихось проблем. Дитина повинна відчувати, що вона вам не байдужа і завжди зможе знайти підтримку.

       Вивчіть з дитиною домашню адресу, як дитину звуть на ім’я та по-батькові, прізвища та ім’я батьків і де вони працюють.

         Навчіть орієнтуватися у просторі та часі – де ліва сторона, де права; де верх і низ; коли буває ранок, день, вечір та ніч; коли буває зима, весна, літо, осінь.

      Читайте оповідання та казки, які стимулюють інтерес дитини до школи, до навчальної діяльності та обговорюйте прочитане. Тренуйте дитину креслити лінії, палички, кружечки та інші фігури. Показуйте, як виглядають букви та цифри (нехай дитина відтворює їх на папері), вчіть рахувати.  Вчіть дитину розуміти годинник.

          Підтримуйте дітей в освоєнні нових знань.

Бажаємо успіхів!

 

 

Батьківські радощі та тривоги

• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.
• Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.
• Дозвольте дитині мати особисте життя.
• Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.
• Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.
• Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.
• Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.

• Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні  успіхи". «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.
• Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.
• Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.
• Правило 4 :не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
• Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
• Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.
• Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.
• Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана
• Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.
• Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.
• Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.
• Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати - необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.